око

I -а, с. (мн. о́чі, рідко ві́чі, оче́й – перев. з прийм. у).

1) Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. || Те саме, що погляд.

••

Редуко́ване о́ко — спрощена фізична модель ока, яка являє собою оптичну систему, що має тільки одну заломну поверхню.

Схемати́чне о́ко — фізична модель ока, яка являє собою оптичну систему із середовищами, характеристики яких відповідають константам реального ока.

Циклопі́чне о́ко — відсутність функціонального переважання одного із очей при бінокулярному зорі.

Про лю́дське́ о́ко — а) для порядку, заради пристойності; для годиться; б) для створення певного враження, потрібної думки про кого-, що-небудь.

Закрива́ти о́чі — а) (тільки док.) умерти; б) (тільки док., кому) стулити повіки померлому; в) (на що) удавано, навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось.

З лихо́го о́ка етн. — в упереджених уявленнях – від погляду поганих очей, який може зурочити, принести нещастя.

Ма́ти на о́ці — а) збиратися робити що-небудь; б) думати про кого-, що-небудь; брати до уваги; мати на увазі; в) мати інтерес до когось, чогось, цікавитися ким-, чим-небудь; тримати в полі зору когось, щось; г) спостерігати за ким-небудь, пильнувати когось; ґ) надіятися, сподіватися.

На о́ко — приблизно, без точного визначення, підрахунку і т. ін.

На оча́х чиїх, у кого — а) так, що видно, помітно і т. ін. кому-небудь; на виду у когось; б) у присутності кого-небудь; в) дуже швидко.

О́ко за о́ко — не прощаючи, відплачувати кому-небудь за зло, кривду, образу і т. ін.

2) розм. Здатність бачити; зір. || тільки одн. Особлива здатність бачення, властива людині завдяки певній професії, досвіду і т. ін.

3) перен., розм. Піклування, догляд.

II -а, с., заст.

1) Одиниця ваги, що приблизно дорівнює 1,2 кг.

2) Міра об'єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1-1,5 л. || Чотиригранна пляшка такої місткості з короткою шийкою. Око горілки.